Ппц, але ж тока наркоман фаталити может надіть роль коміка на себе! Ну шо ж, що там просяклось в "закладках" твоїх, давай-бо занесемо цю шизу тут. Розберемось, як я купив "метадон" і став курєром в Яндекс Еде. Це буде абшабашенно грандіозна історія, та дай бог, щоб ніхто з вас не повторював моїх помилок.
Окей, коли я зоставився недогоном, а ті "псилоцибини" більше не змазували мої мурахи в голові, я поняв, що треба акуратно заціпити шо-небудь покрутіше. І як у нас кажуть, "бізнес - це номер 1!" Так що прямо через косяк пішов шукати круті закладки, аби собі життя змалювати щасливіше. Знаєте, як кажуть "гофрон" - це як героями виходити, але якщо навпаки, то в перекладі на мову наркоманів - закладки.
Так ось, блін, лежу я тут на дивані, вже зібраний до марш-броска, гуглую, де купити метадон. Гугл видає мені те, що потрібно - кілька темних сайтів з популярними закладками. Ну як я міг пройти повз цей виблиск світла? Швидко я все розбив у "таблицю", порівняв ціни, рейтинги та відгуки. Все просто яскраве: хтось пише, що метадон від цього продавця - шедевр, гарячий номер 1 в світі стоп.
Та ну його, думаю, курір - це все те, що треба. Так от, замовив собі дозу, заплатив в "гофрон" - такий чат для місячних, - і чекаю своєї "радості". Їду додому, а там по телефону вже кицька з Яндекс Еди говорить, що мені пропонує роботу кур'єром. Якраз то, що треба - ну хто найкращий виконуватиме кур'єрські роздачі, як не зухвалий наркоман?
Стартував я зразу ж з проблемами. Не так-то просто було бігти з "метадоном", поки жменя закладок не побігають по венам. "Гофрони" - це окрема пісня: як втрапити в переписку наркоманів, коли ти кур'єр Яндекс Еди? Гуглить "гофрони" - це так, немов спілкуватися з аномаліями в Чорнобилі.
Так от, плюнув я на всю цю фігню, прткнув свій номер телефону на сайті з "гофронами" і вирішив справляти свої роздачі. Ніхто мені не скаже, що я не вмію балансувати між шайбою галузі наркотиків та штучними ласощами. Вже наступного дня пішов на свою першу роздачу з "метадонами" у великій сумочці Яндекс Еди.
І тут почалося. Двері відкриваються, а мені натура з голосом дикаря каже: "О-о-о, прийшов наркоманчег, привітайся з моєю дружиною - собакою, а то смажусь тобі на ганок!". Як розібратися - чи він про собаку, чи про мене? Так чи інакше, прийшлося психувати, даремно "метадон" купував.
Але не впав, думаю, завжди є шанс врятуватися. Увійшов до будинку, ноу-хау вже в голові: я ж знаю, де там скошені рейки, або там плату, зламав замок. Ну але шо ж я там бачу? Теж саме - закладки. Йду я, значить, погоджуюсь зі своєю долею, поки сумка з закладками Яндекс Еди не затремтіла. А ось і герой моєї історії - хазяїн, з яким я вирішив поспілкуватися ближче. Він каже: "Врач ти що, чувачок? В нас тут замки не ламані, а терміни свідчать про поспілкування із моєю собакою". Я образився і вибігнув з його квартири, не залишивши навіть відбитків пальців.
Ну і далі поспівчувають мені з наркополіції - ну шо ж, чекаю, коли подзвонять у двері, але ніхто не з'являється. Видно, "гофрони" не живуть у темряві поліцейських задумів. А мені вже в цьому бані терпіння лопається: хочеться нових закладок, номер 1 і навіть дещо екзотичне.
От така ось кумедна історія купівлі метадону та роботи кур'єром в Яндекс Еді. Кажуть, сміх продовжує життя, але з наркотиками - точно навпаки. Прошу, не повторюйте мої помилки, друзі. Ліпше пам'ятайте, що справжня радість в житті - це чиста голова і здорове тіло. Бережіть себе!
А зараз я піду шукати нові способи, як покращити своє життя, без цієї шизи з закладками та недогоном. Вибачте, якщо я когось засмутив, але така вже моя реальність. Бережіть себе, друзі, та пам'ятайте, що жити краще без шляхів наркотиків і розвалюхи. Слава Україні!
Че, народ? Кто хочет послушать историю наркомана комика? Знаете, такое состояние, когда даже патлатые хиппи понимают, что ты на дне. Ничего не оставалось, как отправиться на поиски светлого в моей жизни - метадона.
Спустя несколько часов кроме взъерошенных волос и потных ладоней, я нашел контакт, который мог помочь мне в этом нелегком начинании. Этот парень, давайте назовем его Витек, был шустрый и всегда знал, где взять товар на точке.
Я встретил Витка возле подъезда, он уже точил планчик и мне сразу стало понятно, что он знает, что я пришел за метадоном. "Держи, бро, первак!" - сказал он, протягивая мне посылку. Было видно, что это был качественный товар, и я даже почувствовал, как мое настроение начинает улучшаться.
| Я: |
Спасибо, Витек! Ты как всегда на высоте! |
| Витек: |
Конечно, бро! Никогда не подведу! |
Ну и что, что я был наркоманом? Это не мешало мне взрываться от смеха, особенно когда я был под воздействием своей "подружки" метадона. Так что моя путешествие в Москву решилось довольно быстро.
Я купил билет на самолет, и, когда самолет уперся в небеса, я уже чувствовал, что плюшки начинают делать свое дело. По дороге я даже умудрился посмотреть на Ленина, который стоял на одной из площадей Москвы. Очень впечатляюще, я вам скажу!
Взгляд на Ленина, когда ты под воздействием метадона, прям заставляет сердце слегка трепетать. Ну, или может это были просто побочные эффекты, но фиг его знает.
По прибытии в Москву, я был полон энергии и готовности к новым приключениям. Но вот беда, мои запасы таяли на глазах, и мне снова потребовалось найти новые закладки.
Следуя совету Витка, я отправился на встречу с одним местным наркостритором, который обещал мне "очень светлый" материал. Не знаю, как вы, но для меня слово "светлый" в контексте наркотиков всегда вызывает некоторую непонятку.
Но поверьте мне, когда я смотрел на свою покупку, я сразу понял, что он использовал это слово абсолютно честно. Это была настоящая светлота! Я был в восторге.
Торчать на метадоне в столице - это необычайно увлекательно. Вся Москва мне представлялась яркой и разноцветной. Я даже решил посетить некоторые местные комедийные клубы, чтобы показать свои навыки в области стендапа.
| Я: |
Друзья, я на самом деле наркоман комик! |
| Публика: |
(Смех) |
Мне казалось, что благодаря метадону я становился еще смешнее. Возможно, это просто иллюзия, но, слушая смех публики, я чувствовал, что действительно делаю что-то хорошее.
Но все хорошее когда-то заканчивается. Мои запасы метадона иссякли, а я уже не мог позволить себе покупать новые закладки. Да и самочувствие стало не в самом лучшем состоянии.
Так что я решил вернуться обратно, где у меня были хотя бы некоторые связи и возможности получить то, что мне нужно.
Полет назад велся тяжело. Моя голова была забита дурью и нестабильными эмоциями. Лететь в самолете в таком состоянии - большое испытание для нервной системы. Но я все-таки дотянул до своего города, насильно впихнулся в такси и мчался на встречу с Витком.
Когда я увидел его, последние силы оставили меня. Я с трудом протянул ему деньги и попросил метадон. Витек понял мою ситуацию и без лишних разговоров протянул мне пакетик с надеждой на лучшее будущее.
Не знаю, как объяснить это чувство, но когда я взял метадон, мир вокруг стал казаться немного лучше. Я понял, что все пройдет, и я переживу.
И вот, вернувшись на свою тусовочку в прибитом состоянии, я осознал, что нельзя всю жизнь торчать. Мне нужно что-то менять, и этот опыт с путешествием в Москву стал для меня своеобразным витком судьбы.
Хоть я и был наркоманом комиком, я надеюсь, что моя история вдохновит кого-то на перемену.